+1

Науково-практичний коментар:
Стаття Конституції, що коментується, закріплює загально­визнаний принцип права «двічі за одне і те саме не карають» (поп bisinidem). Стосовно кримінальної відповідальності цей прин­цип закріплено в ст. 4 Протоколу № 7 до Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а також у ч. З ст, 2 КК України. Так, ст. 4 зазначеного Протоколу передбачає: «Жодна людина не може бути вдруге притягнута до відповідальності або покарана у кримінальному порядку судом однієї і тієї самої держави за злочин, за який вона вже була остаточно виправдана або засуджена відповідно до закону і кримінально-процесуального права цієї держави». У свою чергу ч. З ст. 2 КК України закріплює положення, що «ніхто не може бути притягнений до криміналь­ної відповідальності за той самий злочин більше одного разу».
У Конституції України ст. 61 міститься у розділі II «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина», в якому закріплені конституційні права, свободи і обов'язки людини і громадянина та їх гарантії. Тому положення ч. 1 ст. 61 стосується лише фізич­них осіб (див. коментар до ч. 1 ст. 58 Конституції).
Термін «юридична відповідальність» у статті, що коментуєть­ся, вживається як синонім так званої негативної юридичної відповідальності, тобто відповідальності за правопорушення.
Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відпо­відальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дис­циплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. Конституційний Суд України у справі про відповідальність юри­дичних осіб дійшов висновку, що за своїм змістом п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України спрямований не на встановлення переліку видів юридичної відповідальності, а ним визначено, що виключ­но законами України мають врегульовуватись засади цивільно-правової відповідальності (загальні підстави, умови, форми відповідальності тощо), підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності — діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що створюють їх склад), та відповідальність за них. Разом з тим у цьому ж рішенні Консти­туційний Суд зауважив, що загальновизнаним є поділ юридичної відповідальності за галузевою структурою права на цивільно-пра­вову, кримінальну, адміністративну та дисциплінарну.
Поняття «притягнення до юридичної відповідальності» не ідентичне поняттю «юридична відповідальність». У мотивувальній частині рішення у справі про депутатську недоторканність Консти­туційний Суд України зазначив, що притягнення до юридичної відповідальності передує юридичній відповідальності особи. Фор­ма і порядок притягнення особи до юридичної відповідальності регламентується законом. Зокрема, порядок притягнення особи до кримінальної відповідальності регламентується КПК України. Конституційний Суд України у зазначеній вище справі вирішив, що «притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кри­мінального переслідування, починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину». Порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності встановлюється Кодек­сом України про адміністративні правопорушення.
Стаття Конституції, що коментується, забороняє притягати фізичну особу щонайменше двічі до юридичної відповідальності одного виду (цивільно-правової, кримінальної, адміністративної, дисциплінарної тощо) за одне й те саме правопорушення (ци­вільно-правовий делікт, злочин, адміністративне або дисциплі­нарне правопорушення).
Частина 2 ст. 61 закріплює принцип індивідуалізації юридич­ної відповідальності правопорушника. Цей принцип знайшов своє відображення у галузевому законодавстві. Так, частина 1 ст. 65 КК України передбачає, зокрема, що суд при призначенні покарання особі, винної у вчиненні злочину, враховує ступінь тяжкості вчи­неного злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Згідно з ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.